Пістолет для есмінця: корабельна артустановка Mk 38

 

Артустановка Mk 38 mod. 1 на фрегаті "Інгрехем" (FFG 61)

Пістолет для військовослужбовця – це засіб самозахисту, зброя «останнього шансу». Для кораблів таку функцію найчастіше виконують малокаліберні артустановки. Сьогодні ми розповімо про одну з набільш розповсюджених і відомих систем цього класу – американську Mk 38. Від моменту своєї появи у 1988 р. вона пройшла довгу еволюцію – з’явилось чотири основні модифікації Mk 38, причому відмінності між ними настільки суттєві, що правильніше говорити не про модифікації, а про ґенерації.

 

Отже, по порядку. В середині 80-х років минулого століття флот США зіткнувся з асиметричною загрозою – під час «війни танкерів» в Перській затоці Іран почав використовувати малі швидкісні катери. Виявилось, що кораблі ВМС США просто не мають адекватної зброї для відбиття можливих атак таких катерів. Імпровізовані кулеметні установки були малоефективними – флот потребував чогось потужнішого, на кшталт, хоча б, 20-мм «ерлікона» часів Другої світової. Причому зброя така була потрібна вже «на вчора». Довелось імпровізувати. Армія США мала підходящий зразок гармати – 25-мм М242 «Бушмастер». Вона була побудована за схемою з зовнішнім приводом, яка забезпечує низку переваг порівняно зі схемою з внутрішнім приводом (з газовідвідною автоматикою). Ефективна дальність стрільби у 2500 м і достатньо висока скорострільність робили «Бушмастера» добрим засобом для знищення усілякої водоплавної дрібноти. Гармату встановили на просту нестабілізовану тумбу з ручним наведенням, підвісили збоку скриньку на 150 набоїв – і вуаля: Mk 38 mod. 0 готова! Упродовж 1986-1992 рр. ВМС США придбали 243 такі артустановки (включаючи незначно удосконалені Mk 38 mod. 1). Перші з них ще встигли на заключну фазу «війни танкерів».

Mk 38 mod. 2 на есмінці "Гонзалес" (DDG 66)

 

Недоліки Mk 38 першої ґенерації (брак стабілізації, ручне наведення, примітивний приціл) були очевидними, але їх певний час терпіли. Аж поки у жовтні 2000 р. есмінець ВМС США «Коул» в порту Аден не зазнав атаки начиненого вибухівкою катера, керованого смертниками з «Аль-Каїди». Після цього флот США розпочав пошук більш ефективних засобів ближньої оборони. Вибір зупинили на дистанційно керованій установці «Тайфун G» ізраїльської фірми «Рафаель». На її основі американська фірма «Юнайтед Дефенс» у 2003 р. створила артустановку Mk 38 mod. 2. Вона є стабілізованою і дистанційно керованою (з резервним режимом ручного наведення). Боєкомплект становить 168 набоїв, причому знаходяться вони у двох скриньках, а подача боєприпасів є двосторонньою. Це дозволяє використовувати снаряди двох різних типів, переходячи від одного до іншого в процесі ведення вогню. Система управління вогнем дозволяє реалізувати п'ять режимів стрільби – від одиночних пострілів до максимальної швидкострільності 180 постр./хв. Діапазон кутів вертикального наведення становить від -20 до +40°, горизонтального – 330°. Важить Mk 38 mod. 2 1042 кг. Вона може монтуватись на корабля водотоннажністю від 50 т і вище. Mk 38 mod. 2 обладнана електронно-оптичною головкою «Топлайт» фірми «Рафаель» з низькорівневою телекамерою, тепловізором і лазерним віддалеміром. «Топлайт» встановлений праворуч від гармати і має незалежний від усієї артустановки привід наведення в горизонтальній площині.

Макет Mk 38 mod. 3 з 2012 р.

 

Постачання Mk 38 mod. 2 почалось у 2005 р. – вже під брендом «БАЕ Системз», яка до того часу придбала «Юнайтед Дефенс». А у квітні 2012-го цей концерн в тандемі з тим же «Рафаелем» представив прототип Mk 38 mod. 3 – нової артустановки з доволі великою баштою гранчастих обрисів (данина технології «стелс»). Замість М242 в ній можна було встановити 30-мм гармату Mk 44 «Бушмастер ІІ» - крім збільшеної з 2500 до 3000 м ефективної дальності стрільби, вона відрізнялась ще й можливістю застосування снарядів з програмованим підривом. Боєкомплект становив 500 снарядів у 25-мм варіанті або 420 – у 30-мм. З’явилась і допоміжна зброя – 12,7-мм кулемет М2. Артустановку укомплектували головкою «Топлайт» найновішої ґенерації, яка забезпечувала автоматичну селекцію рухомих цілей та супровід кількох цілей, вказаних оператором. Цей варіант у 2013 р. випробовувався в Ізраїлі, однак ВМС США не зацікавились ним.

 

Американський флот під позначенням Mk 38 mod. 3 взяв на озброєння трохи допрацьований варіант Mk 38 mod. 2. Зовні набільш помітним нововведенням стала поява додаткового озброєння – 7,62-мм кулемета Mk 52 mod. 0 – зброї, побудованої за тим же принципом chain gun, що і «Бушмастер». Кулемет цей має давню історію – він створювався фірмою «Х’юз» ще у 70-х роках минулого століття (паралельно з гарматою «Бушмастер») під позначенням ЕХ-94. Довший час кулемет не був цікавим для американських військових, однак в середині 1990-х ліцензію купила Велика Британія. Його взяли на озброєння як L94A1 і встановлювали на танках «Челленджер 2» і БМП «Ворріор». На установці Mk 38 mod. 3 кулемет монтується ліворуч від гармати. Швидкострільність Mk 52 mod. 0 становить 520-570 постр./хв, готовий до стрільби боєкомплект – 750 набоїв. З огляду на малий калібр і невелику ефективну дальність стрільби, цей кулемет розглядається як «поліцейська» зброя – для того, щоб відганяти цивільні плавзасоби. Крім того, його пропонують використовувати під час відбиття ймовірних атак в портах – на малій відстані.

 

Суттєвих змін зазнала система управління вогнем Mk 38 mod. 3. Встановлена удосконалена електронно-оптична головка «Топлайт 2Р», нова консоль управління і комп'ютер системи управління вогнем.

Серійний варіант Mk 38 mod. 3

 

Mk 38 mod. 3 взяли на озброєння в липні 2017 р. Загальна кількість артустановок Mk 38 mod. 2 і mod. 3, придбаних для ВМС (і берегової охорони) США має досягти 500. Експортна ціна Mk 38 mod. 3 у 2016 р. становила трохи менше мільйона доларів. При цьому розвиток Mk 38 mod. 3 триває – проробляються варіанти доозброєння її ракетами APKWS II або бойовим лазером.

 

Поряд з численними достоїнствами, артустановка Mk 38 mod. 3 вже не повністю задовольняла американських військових моряків. Від нової ґенерації зброї для самооборони кораблів вимагались розширені можливості боротьби з БпЛА і здатність застосовувати снаряди з програмованим підривом. У 2019 р. розпочалась реалізація пришвидшеної програми створення артустановки Mk 38 mod. 4. При цьому конструктори відійшли від використання як основи ізраїльського модуля «Тайфун», обравши його конкурента – британську артустановку DS-30M A2. Перший її варіант – DS-30В – взяли на озброєння британського Королівського флоту ще у 1988 р. Від «Тайфуна» він вигідно відрізнявся більшим діапазоном кутів вертикального наведення – від -20 до +65°, що робило DS-30В кращою зброєю проти повітряних цілей. Ще однією перевагою було те, що електронно-оптична головка GSA.8 «Сі Арчер» монтувалась не на артустановці, а на надбудові чи щоглі корабля. Це усувало негативний вплив на прицільні пристрої вібрації гармати під час стрільби. Озброювався цей модуль швейцарською 30-мм гарматою «Ерлікон» КСВ зі швидкострільністю 650 постр./хв. Управління можливе як дистанційне (основний спосіб), так і з місця оператора на самій артустановці (резервний).

 

Варіант DS-30M Mk II був створений як реакція на зростання асиметричних загроз після вже згаданої атаки на есмінець «Коул». На цій артустановці «ерліконівську» гармату, оптимізовану для вогню по повітряних цілях, замінили на гармату Mk 44 «Бушмастер ІІ». Завдяки зовнішньому приводу, в ній можна регулювати швидкострільність від одиночних пострілів до максимальної – 200 постр./хв (цього вважається цілком достатньо для боротьби зі швидкісними надводними цілями). У 2005 р. британці замовили першу партію з 26-ти таких модулів, а постачання їх почалось у серпні 2007-го.

 

Артустановка Mk 38 mod. 4...

Mk 38 mod. 4 базується на найновішому експортному варіанті DS-30M A2. Він відрізняєтьсь зміненими обрисами з натяком на зниження радіолокаційної помітності і двосторонньою подачею боєприпасів (завдяки введенню другої скриньки готовий до стрільби боєкомплект зріс зі 160 до 400 набоїв). В американському варіанті введена ще додаткова зброя – кулемет, але не 7,62-мм, а серйозніший 12,7-мм М2 (боєкомплект – 200 набоїв). Інші подробиці щодо Mk 38 mod. 4 поки не публікувались.

 

...та її прицільний блок

Крім уже вказаних переваг Mk 38 mod. 4 порівняно з попередніми варіантами, озброєними 25-мм «Бушмастером» (більший кут піднесення, більша ефективна дальність стрільби, можливість застосування снарядів з програмованим підривом), згадаємо ще й уніфікацію за гарматою і боєприпасами з артустановками Mk 46 mod. 1/2 (встановлюються на кораблях LCS, есмінцях типу «Зумвольт», десантних транспортах-доках типу «Сан-Антоніо»).

 

У вересні 2023 р. ВМС США замовили першу партію Mk 38 mod. 4 – 15 комплексів на суму 23,5 млн доларів. 11 квітня цього року було оголошено, що першим кораблем, який отримає такі артустановки стане есмінець «Мастін» (DDG 89) типу «Арлі Берк».

Крім ВМС і Берегової охорони США, артустановки Mk 38 використовуються ВМС Австралії, Канади, Філіппін, Сінгапуру, Іспанії та деяких інших країн. А ось ВМС України, на жаль, їх не дісталось. США передавали нам катери "Айленд", штатне озброєння яких - артустановка Mk 38 mod. 0/1, лише з тумбами від цих гармат, демонтувавши самі "Бушмастери"...

Як бачимо, ВМС США вже понад 30 років цілеспрямовано розвивають концепцію спеціалізованої корабельної артустановки для боротьби з асиметричними загрозами. Про потребу в такій системі на тлі успіхів наших безекіпажних катерів заговорили і за порєбріком – про що я нещодавно розповідав. Але там і близько немає чогось подібного.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

 

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818