Зенітка Муссоліні — Сannone da 75/46 С.А.

 

Батарея Сannone da 75/46 на позиції в Північній Африці. Листопад 1940 р.

До кінця 20-х років минулого століття італійська зенітна артилерія була озброєна зразками, які ще пам'ятали Першу світову війну. Це, насамперед, 75-мм гармати 75/27 С.К. і 75/27 A.V., створені на основі польової гармати Круппа зразка 1906 року, так само архаїчні трофейні австро-угорські 76,5-мм гармати та низка інших зразків. Всі вони ризикували в найближчому майбутньому виявитися безсилими проти загрози з повітря через зростання швидкості і стелі нових бойових літаків. Потрібна була нова зенітка з високою швидкострільністю, великою досяжністю по висоті та здатністю вести вогонь за даними з пульта управління артилерійським зенітним вогнем (ПУАЗО).

 

Не можна сказати, що італійські збройові фірми байдикували — у другій половині 20-х років «Ансальдо» та ОТО представили свої нові зенітні гармати 75/50 та 75/45 (нагадаємо, що в італійській системі позначень перша цифра означає калібр у міліметрах, а друга – довжину ствола в калібрах). Проте результати випробувань військових не задовольнили. Розчарувавшись у своїх виробниках, армія зайнялась випробуваннями низки зарубіжних зразків. Італійські інженери скористалися нагодою, щоб ближче познайомитися з технічними рішеннями конкурентів...

 

Шведський приклад

Увагу фахівців «Ансальдо» привернула 75-мм зенітка m/29, представлена фірмою «Бофорс». Конструктивні рішення, «підглянуті» під час її випробувань, стали основою нової власної розробки — Сannone da 75/46 С.А. (Contraerei), яка з'явилась 1932 року. Італійські дослідники, посилаючись на спільне коріння, називають свою гармату «кузиною» німецької 88-мм зенітки Flak 18 – адже в конструкції обох гармат помітно вплив «Бофорса», а точніше – групи інженерів «Круппа», що працювали на шведську фірму. Щоправда, Сannone da 75/46 відрізнялася від Flak 18 меншим калібром і зовсім іншим способом транспортування (якщо власне гармата була створена «за мотивами» «Бофорса», то в конструкції лафета простежувався вплив британського «Віккерса»). Однак, як і німецька «родичка», вона мала хороші балістичні та експлуатаційні характеристики, а також могла з успіхом застосовуватися як протитанковий засіб.

Сannone da 75/46 в бойовому положенні

 

Як видно з позначення, Сannone da 75/46 мала ствол завдовжки 46 калібрів. Він був лейнованим, що дещо нівелювало один із основних недоліків гармати — прискорене зношування ствола через високий тиск порохових газів. Заміна лейнера могла проводитись у польових умовах. Затвор – горизонтальний клиновий, напівавтоматичний, - забезпечував швидкострільність до 25 постр./хв. Щоправда, це значення вказувалося в рекламних проспектах, армійські інструкції були стриманіші — 15 постр./хв.

Сannone da 75/46 зі стволом на максимальному куті піднесення

 

Противідкатні пристрої складалися з гідравлічного гальма відкату і гідропневматичного накатника. Врівноважуючий пристрій – пружинного типу, двоколонковий.

 

Гармата була пристосована для роботи з ПУАЗО — дані передавалися кабелем на два циферблати ліворуч від ствола. Спочатку використовувався італійський ПУАЗ Gala mod. 37, а вже під час війни з'явилися досконаліші пристрої Gamma mod. 40, що імпортувалися з Угорщини. «Гамма» забезпечував прицільну стрільбу по літаках, які летіли зі швидкістю до 540 км/год на висоті до 7500 м. Зрідка застосовувався ПУАЗО Mod. Borletti-Galileo-San Giorgio (скорочено B.G.S.), який був штатним для більш важких зеніток Сannone da 90/53. Установник підривника мав основний електричний привід та резервний ручний.

ПУАЗО  Gamma mod. 40

Установка підривника і заряджання гармати

 

Заряджання гармати – унітарне. Основним типом боєприпасів був осколковий снаряд із часовим підривником. Маса снаряда становила 6,5 кг, метального заряду – 1,71 кг, пострілу – 10,64 кг. Був в боєкомплекті і бронебійний снаряд, здатний на дистанції 500 м пробити 93-мм бронеплиту, встановлену під кутом 30º до вертикалі.

Сannone da 75/46 в похідному положенні

 

Лафет – хрестоподібний, типовий для зенітних гармат. Він складається з поздовжньої станини з відкидною задньою секцією, і двох поперечних. На кінцях станин є домкрати для горизонтування. Артилерійська частина монтувалася на тумбі у центрі лафета. Для переведення з бойового положення в похідне гармату розвертали стволом уперед (до тягача). Потім тумба з гарматою відкидалася назад. Відкидна секція поздовжньої станини піднімалася вгору, а поперечні станини зводилися до поздовжньої у напрямку вперед. Транспортування гармати здійснювалося за допомогою відокремлюваного одновісного колісного ходу з напівпневматичними шинами і одновісного передка. Нормативний час переведення з похідного положення до бойового становив 90 секунд. Штатними засобами тяги були колісні тягачі «Павезі» Р4 та SPA TM40.

Передок і колісний хід Сannone da 75/46

 

Зброя Сannone da 75/46 випускалося у трьох варіантах. Базовим був mod. 34, mod. 34M відрізнявся вдосконаленим лафетом, який дозволяв обходитися без гарматного передка, а mod. 40 була стаціонарною гарматою, призначеною для ППО міст та промислових об'єктів.

Сannone da 75/46 mod. 34M на причепі в тягача "Павезі" Р4

 

Виробництво

Сannone da 75/46 розглядалася італійським військовим керівництвом як основний перспективний засіб протиповітряної оборони — як військової, так і об'єктової. Вирішення першого завдання покладалося на армію, а ось другого – на «артилерійську міліцію ППО» (Milizia Artiglieria Contraerei – MACA), спеціалізований рід військ фашистської міліції MVSN (Milizia Volontaria per la Sicurezza Nazionale). Потреби були величезними і обчислювалися сотнями гарматами, але, якби ж то бажання збігалися з можливостями...

Батарея Сannone da 75/46 під час маневрів на Сицилії. 1937 р.

 

Перше замовлення на 100 зеніток Сannone da 75/46 С.А. mod. 34 видали наприкінці 1933 року або на початку наступного – однозначної думки з цього приводу немає. Виконання його йшло вкрай повільно: до жовтня 1939 року поставили всього 84 гармати. Ймовірно, цей контракт так і не був виконаний, оскільки станом на 10 червня 1940 (момент вступу Італії у Другу світову війну) у строю знаходилося всього 76 гармат. Зменшення чисельності пояснюється тим, що вісім гармат Сannone da 75/46 С.А. mod. 34 були відправлені до Іспанії і, ймовірно, там і залишилися після закінчення громадянської війни та виведення італійських військ. Всі поставлені гармати знаходилися в розпорядженні армії, в МАСА поставки навіть не починалися.

Вісім Сannone da 75/46 відправили в Іспанію

 

Навесні 1938 року італійське військово-політичне керівництво прийняло амбітну «Першу програму» (Primo Programma), яка передбачала випуск трьох із половиною тисяч артсистем усіх класів (калібром від 47 до 210 мм). Були серед них і майже півтисячі зеніток Сannone da 75/46: 240 гармат mod. 34 та 232 стаціонарних mod. 40. Для виконання цього замовлення до виробництва зенітних гармат довелося, крім заводу «Ансальдо-Поццуолі», підключити Королівський арсенал у П'яченці та фірму ОТО. У ході війни надходили й нові замовлення. До вересня 1942 року у строю перебувало 220 гармать mod. 34, 6 mod. 34М та 45 mod. 40. До січня наступного року кількість зеніток mod. 40 збільшилася до 92-х.

 

Важкі втрати, зазнані на Східному фронті (54 Сannone da 75/46) і в Африці (щонайменше 98 одиниць), призвели до того, що в червні 1943 року армія мала всього 69 Сannone da 75/46. Ще 174 гармати було в частинах МАСА. 60 гармат перебували у виробництві, а 232 були замовлені. Незважаючи на те, що на початку 1941 року виробництво зенітних гармат було оголошено пріоритетним, його темп далеко відставав від потреб. Бракувало прицілів, необхідних матеріалів, навіть гуми для шин колісних ходів. Загалом до 30 червня 1943 року випустили 366 гармат Сannone da 75/46 всіх модифікацій. Можливо, ще кілька екземплярів здали вже після цієї дати.

 

Служба

Бойовий дебют Сannone da 75/46 відбувся під час громадянської війни в Іспанії, куди відправили дві батареї таких гармат (вісім одиниць). Надалі гармати цього брали участь у кожної кампанії, яку вела Італія під час Другої світової війни. 16 гармат mod. 34 відправили до Італійської Східної Африки. Ними укомплектували чотири стаціонарні батареї і всі вони були втрачені в травні 1941 року внаслідок падіння цієї італійської колонії. Дві групи (дивізіони), також у стаціонарній комплектації, брали участь у війні проти Греції – їх розмістили вздовж греко-албанського кордону.

Сannone da 75/46 на Східному фронті. Зима 1942/43 рр.

 

Перші мобільні батареї Сannone da 75/46 були сформовані у 1941 році. Вони увійшли до складу 4-ї та 19-ї груп, у серпні 1941 року приданих Італійському експедиційному корпусу в Росії (35-му армійському корпусу). Коли навесні наступного року на Східний фронт вирушили ще два корпуси (2-й та Альпійський), що утворили разом із 35-м корпусом 8-у армію, угруповання зенітної артилерії було посилено за рахунок 36-ї, 37-ї та 38-ї груп, також озброєних Сannone da 75/46. На Східному фронті зенітки, крім свого прямого призначення, застосовувалися і як протитанкові гармати.

Сannone da 75/46 90-ї групи в Тунісі. 1943 р.

 

З 1940 року Сannone da 75/46 брали участь у боях у Північній Африці. На початку 1943 року до Тунісу прибули п'ять груп Сannone da 75/46 – 14-та, 35-та, 40-ва, 90-та і 91-ша, які взяли участь в останніх боях у Північній Африці. Всі їхні гармати, як і гармати кількох батарей МАСА, які прикривали північноафриканські порти, були втрачені. В окупованій Греції знаходилась одна група Сannone da 75/46, придана піхотної дивізії «Бреннеро», а в обороні Сицилії брало участь вісім батарей таких гармат, які забезпечували оборону основних портів. Загалом у 1942-1943 роках у складі армії зенітками Сannone da 75/46 озброїли 8 стаціонарних та 27 мобільних груп.

 

Після капітуляції Італії більшість Сannone da 75/46 стали німецькими трофеями. Гармати у мобільному варіанті (mod. та 34 mod. 34M) отримали позначення 7,5 cm Flak 264/3(i), а в стаціонарному (mod. 40) – 7,5 cm Flak 264/4(і). Німецькими військами вони застосовувалися за прямим призначенням. Крім того, з використанням артилерійської частини Сannone da 75/46 та шасі штурмової гаубиці Semovente М43 da 105/25 на німецьке замовлення виготовили 11 самохідних гармат StuG M43 mit 75/46 852(i).

Стаціонарна зенітка Flak 264/4(і) з обслугою німецьких парашутистів

 

Кілька десятків Сannone da 75/46 використовували збройні сили Італійської соціальної республіки у складі 4-ї групи «Каваллі» (дві батареї) і 6-ї групи «Пагануцці» (шість батарей). Ті ж гармати, що залишилися на півдні країни, служили у частинах, перейшли на бік антигітлерівської коаліції. У післявоєнний час Сannone da 75/46 залишалися на озброєнні в Італії до 1954 року.

 

Сannone da 75/46 відповідала практично всім вимогам, що висувалися командуванням італійської армії до гармат такого класу. Висока початкова швидкість снаряда, висока скорострільність, стійкість під час стрільби, можливість працювати за даними ПУАЗО робили цю гармату непоганою зеніткою — але лише теоретично. Картину псували недостатня кількість таких гармат, низька живучість стовбура (запасні лейнери далеко не завжди були доступні) та хронічний брак ПУАЗО (у липні 1943 року такими пристроями було укомплектовано лише 11 батарей Сannone da 75/46). До того ж, досяжність по висоті, цілком задовільна на рубежі 30-40-х років, до 1943 року була вже недостатньою — американські «літаючі фортеці» літали значно вище...

 

Калібр, мм	75
Довжина ствола, мм / калібрів	3450/46
Маса в бойовому положенні, кг	3300
Маса в похідному положенні, кг	3975 (+375 кг передок)
Маса ствола з затвором, кг	505
Довжина гармати в похідному положенні, мм	7400
Ширина гармати в похідному положенні, мм	1850
Висота гармати в похідному положенні, мм	2150
Горизонтальний кут наведення, град.	360
Вертикальний кут наведення, град.	0, +85
Маса снаряда, кг	6,5
Початкова швидкість снаряда, м/с	800
Дальність стрільби, м	13000
Досяжність по висоті, м	8500
Практична швидкострільність, постр./хв	15

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 4731 2196 4166 1818