Нестандартний стандарт: про НАТОвський калібр 155 мм
На початку – невеличке попередження. Цей матеріал не адресований фахівцям-артилеристам (хоч, звісно, я буду радий, якщо він їх зацікавить – і охоче сприйму уточнення і доповнення) – він призначений для профанів, таких, як я. Це спроба розібратись зі стандартами НАТО в галузі артилерії, а саме – зі 155-мм артсистемами, які з весни 2022 року надходять на озброєння Сил оборони України.
Так от, коли я почав трошки розширювати свій світогляд, щоб розібратись з поняттям «стандарт НАТО», то дійшов парадоксального висновку – цього стандарту не існує! Точніше, є певні загальноприйняті норми, але вони охоплюють тільки деякі параметри гармат і боєприпасів – навіть не усі ключові. Допомогла мені в цьому робота польського експерта Антоні Вальковського, опублікована тут. Нинішній матеріал - це скорочений виклад тез колеги Вальковського, без певних суто польських нюансів.
Наприкінці 2009 року США, Німеччина, Велика Британія та
Італія підписали документ під назвою Joint Ballistics Memorandum of Understanding, більш відомий за абревіатурою JBMoU. Пізніше до нього приєднались й інші країни
НАТО. Що ж регулює цей меморандум?
Перш за все: JBMoU не встановлює стандарт для снарядів. Крім
калібру 155 мм він не визначає жодного іншого параметру снаряду – довжини, маси
тощо. Часто «стандартним НАТОвським» снарядом називають англійський L15 масою 43,5 кг, але він прийнятий лише
як своєрідна точка відліку, але аж ніяк не стандарт. Вироблені у Франції (LU
211), Німеччині (DM121), Норвегії (NM269), США (M795), Швеції (Sgr m/77),
Словаччині (Ofd MKM) та інших країнах НАТО снаряди відрізняються від L15 за довжиною, масою,
вмістом і типом розривного заряду. Мабуть, не потрібно додавати, що інші типи
снарядів (освітлювальні, димові, касетні, навчальні та ін.) мають ще більш
різноманітні параметри, що впливають на балістику та дальність. Для стволів теж
велика кількість ключових параметрів не визначена – ані кількість і глибина
нарізів, ані крок нарізів (відстань, за яку снаряд робить один оберт довкола власної
осі).
Що визначає JBMoU?
1) довжину ствола 155-мм
артсистеми – 39 або 52 калібри. До першого належать, зокрема, відомі у нас причіпні
М777, FH 70, самохідні М109 (від варіанту А2 і вище), AS 90, до другого – CAESAR, PzH 2000, «Краб», «Богдана»... Є
й проміжна опція – 45 калібрів. Вона використовується в низці артсистем
(наприклад, південноафриканській G6), але меморандумом JBMoU не охоплена;
2) об’єм зарядної камори – 18,5 л для 39-каліберного
ствола і 23 л для 52-каліберного;
3) максимальну кількість модулів метального заряду –
відповідно, п’ять або шість;
4) початкову швидкість снаряда L15 при стрільбі з артсистеми
зі стволом даної довжини і відповідною кількістю модулів метального заряду.
Хоча ці критерії істотно обмежують свободу зміни
тактико-технічних параметрів бойових засобів, відомі випадки, коли певний снаряд
і заряд, сумісні з JBMoU, не можуть використовуватись з гармати, яка... теж
відповідає цьому меморандуму! Як таке можливо? – запитаєте ви. Уся справа в
обмеженій кількості параметрів, які визначаються JBMoU. Наприклад, меморандум
визначає об’єм зарядної камори, але не її форму. Внаслідок цього, наприклад,
новий французький снаряд LU220, важчий і довший
від LU211, з удосконаленою аеродинамічною формою, може вистрілюватись з САУ CAESAR на дальність 44 км – на максимальному
заряді з шести модулів. А от з «Краба» на шести модулях цим снарядом вже не
вистрілиш – просто затвор не закриється... Кількість модулів меморандумом
визначена, а от їхня форма чи маса – ні.
У різних країнах використовується безліч типів
боєприпасів з різними параметрами і характеристиками. Кожна сертифікація артсистеми
з новим снарядом та/або метальним зарядом вимагає створення нових таблиць
стрільби. Як показує практика, однаковий калібр, довжина ствола і об’єм
зарядної камори є недостатніми критеріями для досягнення повної
взаємозамінності бойових засобів.
Хоч меморандум був ухвалений якихось півтора десятиліття
тому, він вже встиг застаріти – бо не визначає вимог щодо системи для
програмування все більш популярних електронних запалів, комплектів модулів
корекції траєкторії польоту або високоточних снарядів.
Така от ситуація... Стандарт начебто і є – але він не забезпечує повної уніфікації.
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://www.buymeacoffee.com/andrijkhar9
Коментарі
Дописати коментар