Artillery and Antitanks

  Старт "Титану ІІ" з шахти На початку 1954 р. командування ПС США, яке аж ніяк не прагнуло "складати всі яйця в один кошик", ухвали ло рішення про розробку альтернативних елементів міжконтинентальної балістичної ракети (системи наведення, двигунів, відокремлюваної бойової частини) на випадок можливих проблем з "Атласом" . Спочатку не йшлося про проєктування абсолютно нової ракети - лише окремих ключових систем, які можна було б встановити на "Атлас" у разі проблем з "рідними" системами. Однак серед американських фахівців знайшлося чимало скептиків, які сумнівалися в раціональності самої конструкції "Атласу", жорсткість корпусу якого забезпечувалася лише тиском палива в баках. Таке рішення загрожувало руйнуванням ракети навіть за найменшого пошкодження обшивки. Тому 27 жовтня 1955 р. ухвалили рішення про створення з використанням альтернативних систем нової МБР – конкурента для "Атласу". Контракт отримала компанія

  МБР "Атлас D" на стартовій позиції 564-ї стратегічної ракетної ескадрильї, авіабаза Воррен Створення ракет "Тор" та "Юпітер" аж ніяк не вирішувало головної проблеми - як "дістати" територію ймовірного супротивника (тобто, СРСР) з території США. І хоча в першій половині 1950-х років найбільш підходящими для цього вважалися крилаті ракети , роботи у галузі міжконтинентальних балістичних ракет (МБР, англійська абревіатура ICBM – Inter - Continental Ballistic Missile ) також велися. Провідну роль у цій галузі грала фірма "Конвер" (до 1954 р. офіційно іменована "Консолідейтед Вулті"), що вже мала досвід створення балістичної ракети за програмою МХ-774 , закритою в 1947 р. Результати пусків дослідних зразків МХ-774 послужили основою для подальших теоретичних досліджень під керівництвом Карла Дж. Боссарта, які проводились "Конвером" за рахунок фірми. Після випробування радянської атомної бомби і початку війни у Кореї