Artillery and Antitanks

Десь приблизно у 1986 чи 87 році в часописі "Зарубежное военное обозрение" була вміщена невелика статейка про створення в Іспанії нових 155-мм гаубиць. Серед артсистем, які мали бути ними замінені, згадувалась і 122-мм гармата 122/46. Ще тоді мене зацікавило питання - звідки такий нехарактерний для західної артилерійської традиції 48-лінійний калібр?  Думав - може, з громадянської війни залишились, з радянських поставок? Виявляється, ні. Історія гармат 122/46 значно цікавіша. В 1943 р. Іспанія, використовуючи сприятливий баланс у торгівлі з Німеччиною, придбала в останньої великі партії озброєння. Серед них були і артилерійські системи.  У "списку на закупи" значились і 150-мм далекобійні гармати. Однак німецька сторона відмовилась їх продати - самим не вистачало. Натомість німці запропонували 24 трофейні радянські 122-мм гармати А-19 (зр. 1931/37). Спочатку іспанці не погоджувались, але коли Німеччина збільшила кількість запропонованих гармат до 150, вони пр

На початку 80-х років минулого століття армія Єгипту вирішила модернізувати парк своєї артилерії шляхом створення САУ з артилерійською частиною 122-мм гаубиці Д-30. За створення такої самохідної установки взялись фахівці британського підприємства Royal Ordnance Factory з міста Лідс. Базою для САУ стала броньована інженерна машина FV 180. Самохідка отримала позначення SP122. Вона мала нерухому рубку, в якій встановлювалась гаубиця і розміщувався боєкомплект (72-80 пострілів).  Доодаткове озброєння - 12,7-мм кулемет М2НВ на дахові рубки. Діапазон кутів вертикального наведення - від -5 до +70 градусів, горизонтального - по 30 градусів праворуч і ліворуч. Двигун ("Роллс-Ройс" потужністю 320 к.с.) і трансмісія - такі ж, як на оригіналі. FV 180 є плаваючою машиною, а ось SP122 - ймовірно, ні. Випробування показали один суттєвий недолік SP122 - через коротку базу САУ при стрільбі сильно розгойдувалась у поздовжньому напрямі. Треба було або подовжувати шасі, або додават