kanon proti útočné vozbě vz. 38

Паралельно зі створенням 37-мм протитанкових гармат фірма «Шкода» розробляла і важчі 47-мм гармати. Однак у чехословацькій армії їм послужити не довелося – поки Міністерство національної оборони закуповувало 37-мм гармати kpúv vz. 34 та vz. 37, їх потужніші «родички» йшли на експорт. Коли ж дійшла черга до своєї армії, було вже пізно, і 47-мм гармати надійшли прямо в арсенали вермахту.

 

На початку 1930-х фірма «Шкода» створила серію швидкострільних універсальних гармат на тумбових лафетах, що позначалися літерою Z. Однією з них стала 47-мм гармата Z3. Вона не дуже підходила на роль зенітки через малу швидкострільність, однак показала видатні для свого часу протитанкові характеристики: ефективна дальність вогню по броньованим цілям досягала 2500 м, а на дистанції 1500 м снаряд Z3 міг пробити 32-мм лист цементованої броні. Такі показники викликали цілком зрозумілий інтерес військових, проте інші параметри швидко охолодили їхній запал: за попередніми прикидками, маса 47-мм гармати у протитанковому виконанні далеко перевалювала за п'ять центнерів. Військові ж вимагали вкластися у чверть тонни, щоб розрахунок не перетруджувався, переміщуючи гармату полем бою. У результаті Міністерство національної оборони віддало пріоритет 37-мм гарматам, але роботи з гармат більшого калібру тривали.

 

Історія створення kpúv vz. 38

 

Шлях, що призвів до появи 47-мм польової протитанкової гармати, був досить звивистий. Розпочався він у грудні 1934 року, коли Міністерство національної оборони замовило «Шкоді» протитанкову гармату, призначену для монтажу у фортифікаційних спорудах. У цьому випадку обмеження по масі не мали вирішального значення, і фахівці щойно створеного на фірмі конструкторського бюро з фортечних озброєнь виклалися, що називається, на повну силу. 47-мм фортечна гармата А6 (згодом взята на озброєння під позначенням vz. 36) на дистанції 1650 м пробивала 55-мм бронеплиту (ймовірно, не цементовану), а практична швидкострільність досягала 25 постр./хв. За це довелося заплатити немаленькою масою – гармата в зборі (зі спареним 7,92-мм кулеметом) важила понад 1,5 т. Проте ця гармата стала відправною точкою для створення польового варіанта під фірмовим позначенням А5. Ще одним джерелом натхнення стали розробки 37-мм гармат kpúv vz. 34 та vz. 37. Разом з тим, творці А5 заклали у свій виріб цілу низку передових ідей. Іншими представниками родини 47-мм гармат, заснованої на А6, мали стати танкові та корабельні гармати.

Гармата А5 в похідному положенні

 

Взявши за основу автофретований ствол-моноблок фортечної гармати, конструктори змогли значно полегшити його: у А6 цей вузол разом із затвором важив 192 кг, а у А5 – 160 кг. Ствол отримав високоефективне дульне гальмо. Станини лафета, як і в 37-мм гармат, могли складатися. Суттєвим нововведенням став повністю поворотний верхній станок – у похідному положенні він розвертався на 180°, а ствол фіксувався до зведених станин. Колісний хід був відокремлювани – гармата могла стріляти як з коліс, так і з опорної платформи. Двосекційний гарматний щит товщиною 4,7 мм виконали легкознімним. Та й всю гармату можна було легко розібрати на кілька частин для перенесення. Зберігалася і можливість буксирування на полі бою силами розрахунку, хоча А5 важила вдвічі більше, ніж kpúv vz. 34.

 

Як і у випадку з 37-мм гарматами, А5 створювалася в трьох варіантах, що відрізнялися конструкцією коліс та станин. Піхотний варіант «Р» мав дерев'яні колеса і станини, що складаються. Транспортування його на марші здійснювалося кінною тягою. Але якщо для 37-мм гармати вистачало одного коня, то 47-мм тягли два, запряжені цугом. Кавалерійський варіант «J» відрізнявся дисковими металевими колесами з пневматиками і станинами, що не складаються. Перевезення гармати з передком (у піхотної гармати передок був відсутній) здійснювалось чотирикінним запрягом. Нарешті, варіант «М» (для моторизованих частин) мав колеса, як у кавалерійської гармати, але складані станини.

 

Випробування та взяття на озброєння

 

Прототип гармати А5 (заводський номер 18085) був виготовлений в 1936 році і протягом того і наступного рів проходив інтенсивні заводські випробування. Міністерство національної оборони уважно стежило за їхнім перебігом. Ймовірно, і саме створення польової протитанкової гармати на базі вдалої піхотної гармати було інспіроване міністерством. Досить довго інтерес до 47-мм гармати залишався суто академічним, у практичній площині армія була зайнята військовими випробуваннями, прийманням і впровадженням у війська 37-мм гармат kpúv vz. 34 та vz. 37. Лише навесні 1938 року, на тлі загострення міжнародної обстановки, військові впритул зайнялися гарматою А5, яка вже активно просувалася «Шкодою» на закордонні ринки.

 

17 травня 1938 року розпочалися офіційні випробування гармати А5 у присутності представників Міністерства національної оборони та Військово-технічного інституту. Тривали вони аж до оголошення мобілізації у вересні того ж року. Випробування стрільбою пройшли цілком успішно. За бронебійними якостямя А5 перевершувала будь-які інші протитанкові гармати – як вітчизняні, і зарубіжні (звісно, ті, по яким була доступна інформація). Дуже високо військові оцінили і потужність 2,3-кг осколкової гранати – завдяки їй гармата могла успішно застосовуватися для ураження вогневих точок і живої сили противника.

Гармата у виконанні "Р"

Гармата А5 у бойовому положенні зі знятими колесами

 

Гірше були справи з випробуванням перевезенням. Гармата пройшла 4326 км, з них 1958 км на дерев'яних колесах і 2368 км – на пневматиках. Так само, як і у випадку з kpúv vz. 37, виявилася недостатня міцність колісної осі: довелося переробити її за автомобільними стандартами, із застосуванням якіснішої сталі. Крім того, переробки зазнав зчіпний пристрій. У такому вигляді гармату восени 1938 року взяли на озброєння під позначенням 4,7 cm kanon proti útočné vozbe vz. 38 (4,7 kpúv vz. 38). Звідки взялося позначення kpúv vz. 36, яке кочує з одного видання до іншого? Найімовірніше, причиною плутанини стало югославське позначення цієї гармати – М.1936, згодом «транскрибоване» до чехословацького kpúv vz. 36 (що насправді ніколи не застосовувалося).

 

Гармата у виконанні "М"

Виробництво та служба

 

Армія Чехословаччини замовила гармати kpúv vz. 38 лише у виконанні «М» – з металевими дисковими колесами, пневматичними шинами і складаними станинами. Їхнє постачання планувалося на другу половину 1939 року. Тим часом «Шкода» розпочала виробництво А5 на югославське замовлення. Випробування гармат югославською комісією, перервані навесні 1938 року у зв'язку з початком випробувань чехословацькими військовими, вдалося завершити до листопада. Гармати, що одержали позначення М.1936, поставлялися в піхотному виконанні – з дерев'яними колесами. Контракт виконувався вже за умов окупації Чехії. У 1939 році Югославії передали 254 гармати, на початку 1940-го – ще 44. З урахуванням двох прототипів ця країна отримала рівно 300 гармат М.1936. На жаль, в оборонній війні навесні 1941 року ці гармати нічим особливим себе не проявили. Причиною аж ніяк не були якості М.1936, а загальна відсталість югославської армії та перевага вермахту.

Югославська гармата М.1936, затрофеєна німцями

Італійський збірний пункт трофеїв в Югославії. На першому плані - протитанкові гармати М.1936. 1941 р.  
 

Більшість М.1936 стали німецькими трофеями, отримавши позначення Pak 179(j), ще кілька потрапило до рук італійців. Армія Італії на той час також використовувала 47-мм протитанкові гармати, але з більш коротким стволом і набагато гіршими бронебійними якостями. М.1936 справила на італійських військових дуже гарне враження, і в 1941 році делегація, що відвідала завод «Шкода» в Пльзені, серед інших тем підняла і питання закупівлі партії гармат А5. Проте переговори з цього приводу були безуспішними. Колишні югославські гармати, які дісталися італійцям, у 1943 році використовувались у боях на Сицилії.

Солдати вермахту з гарматами 4,7 cm Pak(t)

 

Найбільшим експлуатантом А5 став вермахт, який взяв гармату на озброєння під позначенням 4,7 cm Pak(t). Часто зустрічається також позначення 4,7 cm Pak 36(t), іноді у сучасних публікаціях проскакує також 4,7 cm Pak 38(t). Останнє позначення є найбільш правильним з точки зору логіки, але автору невідомі приклади його застосування в документації періоду Другої світової війни. Найімовірніше, це позначення є «новоробом» сучасних істориків.

 

Перша партія 4,7 cm Pak(t) з колишнього чехословацького замовлення (51 екземпляр) була прийнята вермахтом у 1939 році. 1940 року німцям передали 202 гармати, 1941-го – 269, 1942-го – останні 68 одиниць. Таким чином, вермахт отримав загалом 590 гармат 4,7 cm Pak(t), у тому числі 100 із чехословацького замовлення та 490 – замовлених безпосередньо вермахтом (зустрічаються й інші цифри – «понад 600» екземплярів або 622). Ці гармати застосовувалися під час бліцкригу на Заході і брали участь у війні проти СРСР. Понад половину 4,7 cm Pak(t) використали для озброєння винищувачів танків на шасі легких танків Pz.Kpfw. I (202 одиниці) та трофейних французьких R35 (174 одиниці).

 

До надходження на озброєння 50-мм гармати Раk 38 чеська 47-мм гармата була найбільш потужним протитанковим засобом вермахту, лише трохи поступаючись Pak 38 по бронепробивності. У 1941 році в боєкомплект Pak 36(t) ввели підкаліберний снаряд PzGr 40 з осердям із карбіду вольфраму. Снаряд, що важив 825 г, мав початкову швидкість 1080 м/с і на дистанції 500 м міг пробити 59-мм лист броні, встановлений під кутом 30° (штатний бронебійний чехословацький снаряд масою 1,65 кг при тих же умовах пробивав 48 мм). Початок поставок Раk 38 не призвело до повного витіснення чеських гармат з піхотних частин, і лише в першій половині 1943 року 4,7 cm Pak(t) почали замінювати 75-мм гарматами Раk 40.

 

Тактико-технічні характеристики 47-мм протитанкової гармати kpúv vz. 38

 

Калібр, мм	47
Довжина ствола, мм / калібрів	2040/43,5
Маса в бойовому положенні, кг: на колесах зі знятими колесами	580 488
Висота лінії вогню, мм: на колесах зі знятими колесами	580 («Р»), 630 («М» і «J»)
Розрахунок, чол.	6
Горизонтальний кут наведення, град.	50
Вертикальний кут наведення, град.	-8, +26
Маса бронебійного снаряда, кг	1,65
Початкова швидкість бронебійного снаряда, м/с	755
Бронепробивність на дистанції 1500 м, мм	32
Практична швидкострільність, постр./хв	12
Максимальна дальність стрільби, м	6000

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783