Artillery and Antitanks

  Є у мене списочок артсистем, про які давно хочу написати, та все руки не доходять. Сьогодні спробую викреслити одну з позицій цього переліку – французьку гармату Canon de 155 L GPF. Система ця стала продуктом Першої світової, але її активна служба тривала понад 80 років.   Стан ф ранцузької артилерії напередодні Великої війни був достатнього неоднорідним. З одного боку, вона мала досконалу 75-мм польову гармату зразка 1897 року, яка стала еталоном у своєму класі. З іншого – у важкій артилерії домінували застарілі системи – наприклад, 155-мм гармати de Bange зразка 1877 року , яких було аж 1392. Не можна сказати, що французькі військові не бачили цієї проблеми. Ще у листопаді 1909 року вони розробили план зі створення гармат калібру 155 мм з максимальною дальністю стрільби 13-14 кілометрів. У лютому 1913 року дальність стрільби для перспективних важких гармат була збільшена до 17-18 кілометрів, калібр оцінювався у 130-140 мм, а початкова швидкість снаряда – 750 м/с. ...

У жовтні цього року Греція отримала перші компоненти системи NMT від ізраїльської компанії Rafael – досить цікавого тактичного розвідувально-ударного комплексу, повноцінної системи систем, що забезпечує замкнений цикл «сенсор – засіб ураження» і здатна працювати в повністю автономному режимі.   Система Rafael NMT (NLOS Mission Task Force) – це поєднання далекобійних високоточних засобів ураження з безперервною розвідкою, спостереженням і цілевказанням (ISR), об’єднаних ефективною системою зв’язку та керування на основі штучного інтелекту, дозволяє суттєво скоротити цикл «від виявлення до ураження» та вражати навіть швидкі цілі.   «Мозком» NMT є Fire Weaver – розвідувально-інформаційна система, розроблена компанією Rafael . NMT працює на основі цифрової радіомережі BNET , яка забезпечує потокову передачу відео в реальному часі від бортового сенсора практично без затримки.   БпЛА, що забезпечує безперервну розвідку, спостереження та цілевказання – це Orbiter 3...

  Єдине відоме фото  4,5 cm Pak L/50 Попри завантаженість замовленнями для вермахту, німецькі фірми у 1930-х роках проєктували і деякі зразки озброєння і військової техніки, орієнтовані на експорт. Сьогодні – про один (точніше, два) з них. У середині 1930-х років стало очевидно, що в середньостроковій перспективі 3,7 cm Pak , основна німецька протитанкова гармата, застаріє – адже французи почали масово випускати танки з бронею завтовшки 40 мм. Її 3,7 cm Pak могла пробивати, але лише на коротких дистанціях — 200–300 метрів. Тому з’явилася нова вимога до протитанкової артилерії: тепер вона мала уражати 40-міліметрову броню на відстані 700 метрів. Роботи за цією темою, утім, просувалися дуже повільно, і здебільшого ними займалася компанія Rheinmetall - Borsig . Але поряд з цим обидва провідні зброярські концерни доволі активно розробляли гармати на експорт, у тому числі й протитанкові. І якщо у випадку з розробкою 47-мм гармати Rheinmetall - Borsig дані доволі уривчасті...

  Тягач С8 Mk II з 25-фунтовою гарматою під час переправи на навчаннях у Північній Ірландії. Червень 1942 р. На цей факт рідко звертають увагу, але єдиною у світі країною, артилерія якої вже до початку Другої світової війни повністю перейшла на механічну тягу, була Велика Британія. Ба більше, напередодні війни розпочалася зміна поколінь тягачів. Застарілі гусеничні та колісні машини замінювалися новими двовісними повнопривідними автомобілями. Наймасовішим серед них став С8 «Квад», створений фірмою Morris Commercial . Поза сумнівом, він був одним із найпомітніших британських автомобілів Другої світової війни. За свій характерний вигляд «Квад» прозвали «Хрущем».   Історія «Квада» почалася у 1937 році, коли Військове міністерство сформулювало вимоги до машини, покликаної замінити гусеничні тягачі Light Dragon і колісні (тривісні неповнопривідні) Morris CDSW . Новий тягач мав бути двовісною повнопривідною машина з короткою базою та металевим кузовом. Дах останнього мав бути в...