"Квадрат", він же "Хрущ"
На цей факт рідко звертають увагу, але єдиною у світі країною, артилерія
якої вже до початку Другої світової війни повністю перейшла на механічну тягу,
була Велика Британія. Ба більше, напередодні війни розпочалася зміна поколінь
тягачів. Застарілі гусеничні та колісні машини замінювалися новими двовісними
повнопривідними автомобілями. Наймасовішим серед них став С8 «Квад», створений
фірмою Morris Commercial. Поза
сумнівом, він був одним із найпомітніших британських автомобілів Другої
світової війни. За свій характерний вигляд «Квад» прозвали «Хрущем».
Історія «Квада» почалася у 1937 році, коли Військове міністерство
сформулювало вимоги до машини, покликаної замінити гусеничні тягачі Light Dragon і колісні (тривісні
неповнопривідні) Morris CDSW.
Новий тягач мав бути двовісною повнопривідною машина з короткою базою та
металевим кузовом. Дах останнього мав бути виконаний зі скошеними площинами,
щоб полегшити спеціальну обробку у разі застосування противником хімічної
зброї. Головним призначенням тягача було буксирування 25-фунтової гармати-гаубиці з передком. На даху
машини мав перевозитися поворотний круг для гармати, а в кузові — 24
осколково-фугасні й 8 бронебійних снарядів, приладдя до гармати та її
розрахунок із шести осіб.
Конструкція
Проєктуючи тягач, конструктори фірми Morris Commercial взяли за основу неповнопривідну армійську 0,75-тонну
вантажівку CS8, що випускалася з 1934 року. Її колісну базу подовжили (втім,
зовсім небагато — лише на один дюйм), встановили передній ведучий міст і новий
двигун потужністю 70 к.с. (замість 64 к.с.). Звісно, відповідно до вимог
замовника встановили суцільнометалевий закритий кузов. За коротким капотом
розміщувалася кабіна водія, об’єднана з відсіком для розрахунку гармати
(загалом машина вміщала вісім осіб). З кожного борту була одні широкі дверцята,
а в даху — люк. У кормовій частині кузова розташовувалися стелажі для
боєкомплекту. У кузові було багато різноманітних ящиків і ніш для розміщення
різного приладдя.
На тягачі, що отримав позначення С8 «Квад» (Quad — «Квадрат»), встановили
чотирициліндровий нижньоклапанний карбюраторний двигун Morris EN робочим об’ємом 3,52 л. Коробка передач — п’ятиступенева
(п’ять передач уперед і одна назад). Автомобіль мав постійний повний привід і
оснащувався лебідкою з тяговим зусиллям 4 тс з видачею троса назад.
«Квад» комплектувався односкатними 20-дюймовими колесами. Кліренс збільшили порівняно з моделлю CS8 із 241 до 292 мм. Гідравлічну гальмівну
систему запозичили від 0,4-тонного армійського пікапа PU8.
Виробництво
та модифікації
Замовлення на виробництво тисячі тягачів С8 «Квад» видали 29 листопада 1939
року, а вже наступного місяця розпочався серійний випуск. Однак машин першої
модифікації Mk I (Field Artillery Tractor 1, або FAT1) виготовили лише дві
сотні, після чого перейшли до випуску варіанта Mk II. Чому ж виникла потреба
терміново модифікувати щойно прийнятий на озброєння тягач? Причина виявилася
такою ж простою, як і передбачуваною: на «Кваді» чомусь змінили стандартне
розташування педалей газу, помінявши місцями газ і гальмо. Уявляєте «захват»
водіїв? Тому на «двійці» повернулися до традиційного розташування педалей: газ
праворуч, гальмо ліворуч. Заодно доопрацювали конструкцію буксирного пристрою й
внесли низку інших дрібних змін.
Варіант С8 Mk II був випущений майже чотиритисячною серією (точніше — 3954 машини).
Більшість із них мали додаткове позначення FAT1, що вказувало на аналогічний варіанту Mk I тип кузова. Машини пізніх серій (близько тисячі), які відрізнялися
додатковими вікнами в бортах, позначалися FAT2.
Наймасовішим
варіантом «Квада» став Mk III FAT3. Таких машин випустили 5978. Від попередніх
модифікацій «трійка» відрізнялася можливістю вимикати привід передньої осі.
Постійний повний привід зберігався лише на першій та задній передачах;
починаючи з другої передачі передню вісь можна було вимкнути. Крім того,
застосували колеса меншого діаметра (16 дюймів), що позитивно вплинуло на
керованість машини. Нарешті, переробили кузов: жорсткий дах відсіку розрахунку
гармати зі встановленим у ньому вентилятором замінили на м’який брезентовий.
Замість двох фар встановлювали лише одну — ліву.
У наведеній вище
конфігурації тягачі Mk III випускалися у 1943–1944 роках. У 1944 році машина
зазнала серйозного «тюнінгу», зберігши при цьому позначення Mk III FAT3.
Наприкінці війни високі чини вирішили, що зовнішній вигляд «травневого жука»
занадто вже вирізняється на тлі інших вантажівок, і постановили це виправити.
«Квад» отримав новий кузов, що позначався № 5. Він складався з дворядної кабіни
з двома дверима з кожного боку та вантажопасажирського відсіку з відкидним
заднім бортом, який нагадував платформу звичайної бортової вантажівки. Над
відсіком на П-подібних дугах натягувався брезентовий тент. «Квад» позбувся
своєї найхарактернішої деталі — скошеної задньої частини даху. Тепер він
справді нагадував звичайну вантажівку. У такому виконанні було виготовлено
приблизно третину тягачів С8 Mk III.
У дуже невеликій
кількості (ймовірно, кілька десятків) випустили тягач С8/АТ Mk III, призначений для
протитанкової артилерії повітряно-десантних військ. Він був повністю
позбавлений кабіни, вантажопасажирського відсіку з тентом, ящиків для
спорядження й фактично являв собою відкриту платформу на колесах. Така
радикальна переробка була потрібна для того, щоб тягач разом із 17-фунтовою протитанковою гарматою та
обслугою вмістився у десантний планер «Гамількар».
Боєкомплект, що перевозився на тягачі, складався з 30 снарядів — 20 звичайних
бронебійних і 10 підкаліберних.
На базі тягача С8 випускалися й автомобілі загального призначення С8 GS з двомісною тентованою кабіною і
бортовою вантажною платформою, також із тентом. Таким чином, коло замкнулося:
тягач, створений на основі пікапа, своєю чергою став базою для вантажівки.
Служба
У британській армії тягачі «Квад» надходили насамперед до полків, озброєних
18/25-фунтовими та 25-фунтовими гарматами-гаубицями —
власне, під артсистеми саме цієї категорії й проєктувався тягач. Штат
артилерійського полку передбачав наявність 24-х гармат у трьох восьмигарматних
батареях, а також 36-ти «Квадів»: 24 буксирували гармати з передками, а ще 12 —
по два передки з додатковим боєкомплектом.
«Квади» справлялися також із важчими 4,5-дюймовими гаубицями. Коли в червні 1940 року США передали
Великій Британії велику партію 75-мм
польових гармат, «Квади» почали буксирувати й їх. С8 застосовувалися і у
полках протитанкової артилерії — для буксирування 6-фунтових і 17-фунтових
гармат, а також 17/25-фунтових
(ствол 17-фунтової гармати на лафеті 25-фунтової гаубиці). Такі гармати
зазвичай буксирувалися зі штатними передками від 25-фунтовок, а от для «чистих»
17-фунтовок передки не були потрібні. Загалом же 17-фунтова гармата виявлялася
заважкою для «Квадів» — вона важила понад три тонни, тоді як за паспортом
максимальна маса причіпного вантажу для тягача цього типу становила 2400 кг.
Кар’єра більшості тягачів С8 Mk I
виявилася дуже короткою — вона завершилася у травні–червні 1940 року на полях
Фландрії та пляжах Дюнкерка. «Двійки» активно брали участь у боях у Північній
Африці, а в Італії та Франції до них приєдналися тягачі С8 Mk III.
Окремо слід згадати участь С8/АТ Mk
III в операції «Маркет Гарден»
у вересні 1944 року. Перед її початком до складу 1-ї та 2-ї повітряно-десантних
батарей 1-ї повітряно-десантної дивізії ввели для посилення 17-фунтові гармати
з тягачами С8/АТ Mk III. Тепер кожна батарея складалася з трьох взводів
6-фунтовок (по шість гармат) і двох взводів 17-фунтовок (по чотири). Досвід
застосування важких і великогабаритних гармат у повітряному десанті виявився
негативним — «Квади» не могли маневрувати під обстрілом противника, а
17-фунтовки були надто важкими для переміщення силами розрахунку.
Після завершення Другої світової війни «Квадам» довелося взяти участь у
низці колоніальних конфліктів. Зокрема, британці використовували ці тягачі в Малаї, а голландці — в Ост-Індії. У Великій Британії ті С8,
що залишалися на озброєнні, на початку 1950-х років пройшли модернізацію.
Остаточно їх зняли з озброєння у 1959
році, замінивши тритонними вантажівками «Бедфорд» RL та «Форд» 4Е
з кузовами «Коммер».
«Морріс Коммершіел» С8 був типовим представником британських легких
артилерійських тягачів часів Другої світової війни. Трохи раніше від нього на
озброєння надійшов «Квад Ент»
фірми «Гай» — компактніший, зі 60-сильним двигуном. Він був менш поширеним —
виготовили 3878 машин. Фірма «Керрієр» створила для індійської армії 520
тягачів КТ4 «Спайдер».
Але виробників із метрополії далеко випередили канадські заводи. Взявши за
основу стандартні 0,75-тонні вантажівки CMP,
вони виготовили 22891
артилерійський тягач Chevrolet S440 CGT
і Ford C2910 FGT. Усі ці машини
були двовісними короткобазими повнопривідними автомобілями зі спеціальними
закритими кузовами. У 1944 році канадські «Квади» отримали дво- або
чотиридверні кузови, подібні до кузова № 5 тягача С8 Mk III.
Тягач С8 «Квад» відзначався
продуманою конструкцією, що дозволяла розмістити розрахунок гармати, боєприпаси
та різноманітне майно. В експлуатації він був простим і невибагливим. Однак
потужності двигуна в багатьох випадках бракувало.
|
Довжина, мм |
4500 |
|
Ширина, мм |
2290 |
|
Висота, мм |
2410 |
|
Колісная база, мм |
2515 |
|
Кліренс, мм |
290 |
|
Власна маса, кг |
3402-3640 |
|
Повна маса, кг |
5700 |
|
Потужність двигуна, к.с. |
70 |
|
Запас палива, л |
100 |
|
Максимальна швидкість, км/год |
68 |
|
Запас ходу без причепа/з причепом, км |
480/250 |
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 5168 7456 7352 6783
Коментарі
Дописати коментар