"Сорокап'ятка" для експорту

 

Єдине відоме фото 4,5 cm Pak L/50

Попри завантаженість замовленнями для вермахту, німецькі фірми у 1930-х роках проєктували і деякі зразки озброєння і військової техніки, орієнтовані на експорт. Сьогодні – про один (точніше, два) з них.

У середині 1930-х років стало очевидно, що в середньостроковій перспективі 3,7 cm Pak, основна німецька протитанкова гармата, застаріє – адже французи почали масово випускати танки з бронею завтовшки 40 мм. Її 3,7 cm Pak могла пробивати, але лише на коротких дистанціях — 200–300 метрів. Тому з’явилася нова вимога до протитанкової артилерії: тепер вона мала уражати 40-міліметрову броню на відстані 700 метрів. Роботи за цією темою, утім, просувалися дуже повільно, і здебільшого ними займалася компанія Rheinmetall-Borsig. Але поряд з цим обидва провідні зброярські концерни доволі активно розробляли гармати на експорт, у тому числі й протитанкові. І якщо у випадку з розробкою 47-мм гармати Rheinmetall-Borsig дані доволі уривчасті, то 45-мм протитанкова гармата Krupp збереглася принаймні у вигляді документів. Вибір калібру прямо вказує, що гармата явно створювалася не для німецької армії, оскільки однозначно призначалася на експорт

Гармата 4,5 cm Pak L/50

 

За наявними інформацією, роботи над гарматою 4,5 cm Pak L/50 почалися у 1936 році. Утім, результати почали з’являтися пізніше — у 1938 році. Докладних даних про боєприпаси немає. За балістичними характеристиками гармата, ймовірно, була близькою до радянської «сорокап’ятки»: довжина ствола – 46 калібрів в радянської і 50 в німецької, початкова швидкість снаряда – відповідно, 760 і близько 750 м/с.

Бронепробиття у «сорокап’ятки» було майже таким самим, як у 3,7 cm Pak, зате осколково-фугасний снаряд — у рази потужніший.

 

У підсумку в Krupp вийшла класична легка протитанкова гармата, яка за ТТХ була дуже близькою до «сорокап’ятки». Бойова маса 4,5 cm Pak L/50 становила 500 кг, що було цілком нормально для того часу. На відміну від 3,7 cm Pak, затвор у експортної гармати рухався не в горизонтальній, а у вертикальній площині, також з’явився дульний гальмо (що радше мінус, ніж плюс).

 

Абсолютно іншим був щит гармати — більш розвинений і без відкидної верхньої частини. 4,5 cm Pak L/50 створювалася з розрахунком на використання механічної тяги, тому оснащувалася колесами з пневматичними шинами.

Гармата 4,5 cm L/50 m.K.A.V.

 

Паралельно з розробкою протитанкової гармати велися роботи й над танковою гарматою 4,5 cm L/50 m.K.A.V. Цю систему створювали для встановлення в експортний середній танк m.K.A. (mittlerer Kampfwagen für Ausland — «середній танк для експорту»). Головним конструктором танка був Еріх Вольферт.

Прототип m.K.A. з гарматою 4,5 cm L/50 m.K.A.V.

 

Танкова гармата успадкувала балістику причіпної системи. Фактично ж це була нова гармата — без дульного гальма та з традиційними для німецьких танкових систем конструктивними рішеннями.

 

Гармата, безумовно, була непоганою і цілком могла здобути експорті контракти. Але в Управлінні озброєнь сухопутних військ вермахту остерігалися ситуації, коли німецькі концерни нароблять гармат і танків для тих країн, з якими потім доведеться воювати. Тому у 1937–1938 роках з’явилася маса обмежень, які фактично закрили Krupp шлях на експорт перспективними розробок. Тож ці протитанкові/танкові гармати лишилися дослідними зразками.

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783