HARPAS - нова сербська ЗСУ

 

У моєму блозі – якісь дні Сербії. Ну а що вдієш, якщо креативність сербських зброярів, здається, не має меж. Я вже розповідав про сербські варіанти модернізації «Стріли-10» і «Гвоздики». Сьогодні ж – про нове творіння, своєрідний сербський відповідник «Тунгуски», презентований у вересні минулого року. Це HARPAS – Hibridni Artiljerijsko-Raketni ProtivAvionski System, тобто гібридна артилерійсько-ракетна протилітакова система.

 

Що характерно – в конструкції HARPAS немає, здається, жодного оригінального елемента, вона зліплена з уже існуючих складників. Якби не ракетне озброєння, її цілком можна було б охрестити «сербським Гепардом», а так вона все ж ближче до «Тунгуски» (чи до українського «Донця»). Отже, як робили HARPAS? Перш за все, взяли шасі від танка М-84, тобто ліцензійної копії (але тюнінгованої) Т-72М1. На нього встановили нову зварну броньовану башту (броня – проткульна/протиосколкова). По боках башти – дві 40-мм зенітки «Бофорс» в рухомих у вертикальній площині установках, закритих броньованими кожухами. Боєкомплект (98 снарядів на ствол – загалом 196) знаходиться в задній частині башти. З зовнішніх боків гарматних установких встановлені по дві зенітні керовані ракети в транспортно-пускових контейнерах. Передбачене використання ракет двох типів, які є далекими нащадками радянських ракет Р-13 класу «повітря-повітря». RLN-TK комплектується оптоелектронною головкою самонаведення (не тепловою, а фотоконтрастною, як у ракет ЗРК «Стріла-10») з матричним детектором, а також двома підривниками – контактним і дистанційним лазерним. Ракета має довжину 2955 мм, діаметр 170 мм, її стартова маса становить 100 кг, а бойова частина важить 11 кг. Ракетний двигун – твердопаливний дворежимний. Інша ракета – RLN-RF – обладнана напівактивною радіолокаційною ГСН. Остання може працювати у двох режимах: класичному напівактивному, з використанням радару для супроводу цілі і її підсвітки, і напівпасивному – коли ціль супроводжується оптоелектронними засобами, а радар включається безпосередньо перед пуском ракети. Підривники – контактний і дистанційний радіолокаційний. RLN-RF важить 110 кг, а її бойова частина – 10 кг. Довжина ракети становить 3050 мм. Діаметр корпуса – 178 мм, а у носовій частині (яка містить ГСН, систему керування і бойову частину) – 127 мм. Двигун дворежимний. Обидві ракети мають максимальну дальність пуску 12000 м і досяжність по висоті 8000 м.

 

На дахові задньої частини башти встановлена антена радару Ground Smarter 40 (GS 40) Thales з активною фазованою антенною решіткою та інтегрованим пристроєм розпізнавання «свій-чужий». Можливості цього радару видаються надмірними як для системи ППО малої дальності – адже GS 40 може засікати повітряні цілі на відстані до 120 км і висоті до 20 км. В передній частині башти встановлена оптоелектронна станція, а під нею – антена радару супроводу і підсвітки цілей для ракет RLN-RF.

 

Яке загальне враження від HARPAS? Перше, що кидається в очі – невдале розташування оптоелектронної станції, яка по азимуту наводиться лише разом з баштою. Це практично виключає застосування її для виявлення цілей – тільки для супроводу. Друге – старенькі гармати, без пристроїв для стрільби снарядами з програмованим підривом. Третє – невеликий боєкомплект гармат (в «Гепарда», наприклад, він становить 680 снарядів, в «Тунгуски» - 1936). Наявність чотирьох ракет, НМСД, далеко не повністю компенсує цю ваду. Так що система виглядає на «трієчку». Чи буде вона взята на озброєння – поки не відомо.

Оновлення від 17.09.2025

Серби модернізували прототип ЗСУ HARPAS. Попередній радар Ground Smarter 40 замінений на РЛС власного виробництва Rada. Станція (ймовірно, міліметрового діапазону) має чотири АФАР, розташування яких забезпечує коловий огляд. На відміну від попередньої РЛС, Rada оптимізована для виявлення і супроводу малогабаритних, невисотних і не швидкісних цілей - тобто, дронів.

 

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

 

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783