Історія фінських гармат
Після
закінчення Другої світової війни військово-політичне керівництво Фінляндії
дотримувалось збалансованого підходу до підбору озброєнь для фінської армії. Частина зразків купувалась у країн Заходу, частина — в СРСР, решта
розроблялася і вироблялася власними силами. Це стосувалося й артилерійських
систем.
Провідну роль створенні систем для польової артилерії відігравала
фірма «Тампелла». На початку 1960-х років вона модернізувала 105-мм гаубицю
Н/37, розроблену шведським «Бофорсом», яка в 1942-1945 роках випускалася у
Фінляндії за ліцензією (вироблено 140 одиниць). Артсистема, що позначалася 105
Н 61-37, отримала новий ствол (подовжений з 24 до 26 калібрів), а також
була пристосовано для напівунітарного заряджання (замість роздільного). Гаубиці
Н 61-37 експлуатувалися до початку 1990-х років (пізніше 40 таких систем
Фінляндія передала Естонії). Цікаво, що старі стволи ощадливі фіни не викинули,
а встановили на лафети 122-мм гаубиць Н/10-30 (трофейних радянських систем зр.
1910/30 рр.). Такі «франкенштейни» позначалися 105 Н 37-10.
Одночасно з модернізацією гаубиць конструктори «Тампелли»
розробляли далекобійну 122-мм гармату. Вона отримала ствол завдовжки 53 калібри,
а також сучасний лафет, який забезпечував значний діапазон кутів вертикального
(від -5 до +52°) і горизонтального (90°) наведення. Дальність стрільби сягала
25 км. Гармату взяли на озброєння під позначенням 122 К 60.
Постачання цих артсистем в армію почалися в 1964 році, але обмежилися лише 15 екземплярами
– військових не влаштовувала мала потужність 25-кг снаряда. У наступні роки
потреби польової артилерії задовольнялися рахунок поставок з СРСР 122-мм
гаубиць Д-30 і 130-мм гармат М-46 (у Фінляндії позначалися як 122 Н 63
і 130 К 54 відповідно). Гармати 122 К 60 у 1980-ті роки
були модернізовані шляхом заміни стволів на 130-мм та одержали позначення 130 К 90-60.
У «натовському» калібрі
Напрацювання «Тампелли» не пропали. Одну гармату 122 К 60
1966 року доставили до Ізраїлю, де випробували, встановивши на шасі танка
М4А3Е8. На її основі фірма «Солтам» (яка виникла як спільне підприємство
місцевої «Солель Боне» та фінської «Тампелли») розробила 155-мм гаубицю М-68 зі
стволом завдовжки 33 калібри. У самій Фінляндії конструкція 122-мм гармати
послужила відправною точкою для проектування нової польової артсистеми. Так
само, як і ізраїльська, вона була виконана у «натовському» калібрі 155 мм.
У 1980–1981 роках фінська армія випробовувала 155-мм
гармату-гаубицю К 74 з стволом завдовжки 39 калібрів, розроблену «Тампеллою»
(головний конструктор — Хейккі Коллану) в ініціативному порядку. Артсистема
сподобалася військовим, які замовили удосконалений зразок К 74-82. Система
повинна була забезпечувати дальність стрільби не менше 24 км, а її маса мала не
перевищувати 10 т. Після взяття на озброєння гармата отримала позначення К 83.
Гармата К 83 має ствол-моноблок з однокамерним
Т-подібним дульним гальмом. Затвор – напівавтоматичний горизонтальний клиновий,
відкривається праворуч. Затвор має магазин для капсулів, а також запобіжник від
пострілу при не повністю закритому затворі. Противідкатні пристрої складаються
з гідравлічного гальма відкату, розташованого під стволом, та пневматичного
накатника (над стволом). Задля стрільби на великих кутах піднесення гармата має
регулятором довжини відката. Кут горизонтального наведення такий самий, як і у К 60,
максимальний кут піднесення збільшений до 70°.
К 83 може вести вогонь усіма стандартними
боєприпасами НАТО, основним з яких є осколково-фугасний снаряд М107 масою понад
40 кг. На максимальному заряді гармата може закинути такий снаряд на відстань
24 км (при початковій швидкості 850 м/с). Для снарядів з донними насадками «Бейз
Блід» дальність стрільби сягає 30 км.
Гармата-гаубиця має пневматичний досилач снарядів, який
працює за будь-якого кута піднесення стовбура. Джерелом енергії для досилання
першого снаряда служить балон зі стисненим повітрям; для наступних пострілів
стиснене повітря акумулюється при відкаті ствола. Метальні заряди подаються в
зарядну камеру вручну. Швидкострільність К 83 сягає 10 пострілів за
хвилину.
Прицільні пристрої К 83, розташовані ліворуч від ствола,
включають гарматний кутомір, рівень, артилерійський квадрант і оптичний приціл
(для стрільби прямим наведенням). На гармату може встановлюватись радар для
вимірювання початкової швидкості снаряда, а також комп'ютер управління вогнем
фірми «Нокіа».
Нижній станок К 83 складається з чотириколісного
шасі з незалежною підвіскою коліс, опорної платформи та двох станин із
сошниками. У бойовому становищі колісний хід вивішується, а гармата лежить на
опорній платформі та станинах. У похідному положенні верхній станок зі стволом
розвертається на 180°, а ствол фіксується на зведених станинах. Нормативний час
переведення зброї з маршового положення до бойового — дві хвилини. Буксирування
К 83 допускається зі швидкістю до 80 км/год. Штатним тягачом є тривісна
повнопривідна вантажівка «Сісу» SA-240 та її вдосконалений варіант SA-241.
Серійне виробництво гармат-гаубиць 155 К 83
здійснювалося у 1983–1997 роках, його обсяг становив 113 одиниць. Згодом гармати
модернізували до рівня К 83-97, отримавши зарядну камору об'ємом 23 л,
пристосовану до застосування модульних зарядів.
З новою балістикою
Наприкінці 1980-х років «Тампелла» зайнялася розробкою
нового 155-мм польової артсистеми зі стволом завдовжки 45 калібрів. Проєктування
велося «з прицілом» на експорт, оскільки армія Фінляндії щойно почала
одержувати гармати К 83. Дослідний зразок 155GH45T (155 Gun-Howitzer 45
Tampella) випробовувався в 1988-1991 роках. Але в серію ця гармата так і не
пішла, хоча у свій час велися досить інтенсивні переговори з приводу продажу
155GH45T до Пакистану. Намагаючись перетворити свої напрацювання на прибуток,
концерн «Ваммас» (він поглинув «Тампеллу» в 1991 році, згодом і «Ваммас» був
поглинений концерном «Патріа») запропонував фінським військовим гармату 155 К 93,
яка поєднувала ствол від 155GH45T з новим двоколісним лафетом, обладнаним
дизельним двигуном. Однак військові забракували виріб через погану прохідність
і недостатнє порівняно з К 83 поліпшення балістичних характеристик. У той
час вже велася розробка саморушійної гармати 155GH52APU зі стволом завдовжки 52
калібри, 26-літровою зарядною каморою та чотириколісним лафетом, подібним до
лафету К 83.
Прототип 155GH52APU випробовувався в 1993 році, а через
два роки з'явився другий дослідний зразок КХ, що відрізнявся 23-літровою зарядною
каморою (такою ж, як у знарядь К 83-97) і деякими іншими змінами. У такому
вигляді гармату взяли на озброєння фінської армії під позначенням 155 К 98.
К 98 відрізняється від К 83 довшим стволом,
зменшеним до 70° кутом горизонтального наведення, а також наявністю в передній
частині лафета дизельного двигуна «Дойц» потужністю 105 к.с. Силова установка
забезпечує гарматі можливість руху зі швидкістю до 15 км/год. Якщо ж включити
привід на всі чотири колеса, швидкість впаде приблизно вдвічі, але гармата зможе
долати своїм ходом навіть глибокий сніг, а також брід завглибшки до 0,7 м.
Передача гідравлічна, кожне колесо має свій гідромотор. Двигун також приводить
в дію гідравлічну систему розведення та зведення станин та електрогенератор, який
живить навігаційне та прицільне обладнання.
Максимальна дальність стрільби звичайним снарядом
становить 27 км, мінімальна (непрямим наведенням) – 3 км. Снаряд із донним
газогенератором К 98 може «закинути» на відстань понад 40 км. Максимальна
початкова швидкість снаряда сягає 920 м/с.
Гармати К 98, які перебувають на озброєнні армії
Фінляндії, обладнуються автономними інерційними навігаційними системами «Талін
5000» виробництва фірми «Ханіуелл», що прискорює підготовку до відкриття вогню
з нової позиції. Розрахунок К 98 складається з дев'яти осіб, але у
екстрених ситуаціях вогонь можуть вести двоє.
Збройні сили Фінляндії замовили 56 гармат К 98 (6 у
передсерійній партії та 50 в основній), поставлених у 2001–2005 роках. Вартість
однієї гармати становила близько півмільйона євро. Для їхнього буксирування
використовуються тривісні автомобілі «Сісу» Е11Т, постачання яких почалися в
1998 році.
Спроби знайти покупця за кордоном увінчалися підписанням
договору з Єгиптом. Спочатку ця країна цікавилася гарматою 155GH45, але згодом
єгипетські військові обрали 155GH52 – спрощений варіант К 98, без двигуна
і навігаційної системи. Передбачалося налагодити ліцензійний випуск таких
знарядь на заводі № 100 в Абу-Заабалі. Контракт, підписаний у серпні 1999
року, був вельми перспективним — єгиптяни збиралися придбати до 500 гаубиць.
Для збройних сил Єгипту розробили і САУ 155GH52-SP-T55 на шасі танка Т-55. Але
все закінчилося грандіозним корупційним скандалом у Фінляндії та розірванням
контракту. У результаті Єгипет отримав лише 16 гармат 155GH52 – частину
готових, частину у вигляді вузлів для монтажу. Разом з тим деякі джерела
вказують, що єгиптянам все ж таки вдалося налагодити виробництво 155GH52, і
кількість таких систем в армії Єгипту досягла сотні.
У відповідь на потребу фінських збройних сил у новій
самохідній артустановці концерн «Патрія» у 2015 році запропонувала САУ 155 D 98
на шасі чотиривісного автомобіля підвищеної прохідності «Сісу» Е13ТР. Однак у
2016 році уряд країни зробив вибір на користь південнокорейських САУ К9
«Тандер».
Гармати К 83-97 і К 98 становлять основу
фінського парку причіпної артилерії. Відповідно до діючих штатів, кожна з трьох
бригад постійної готовності («Порі», «Кар'яла» і «Кайнуун») має артилерійський
полк у складі двох дивізіонів 155-мм гаубиць (по 18 екземплярів). Є вони й у
артилерійській бригаді.
Ще кілька років тому вважалось, що рішення про закупівлю
південнокорейських самохідок, найімовірніше, поставить хрест на подальшій
самостійній розробці артсистем у Фінляндії. Але російська агресія проти України
все змінила – і в середині травня 2024 р. концерн «Патрія» оголосив, що готовий
відновити виробництво гармат. Мова йде про реанімацію проєкту колісної САУ на шасі "Сісу" Е13ТР.
|
|
122 К 60 |
155 К 83-97 |
155 К 98 |
|
Калібр, мм |
122 |
155 |
155 |
|
Довжина ствола, мм/калібрів |
6465/53 |
5590/39 |
8060/52 |
|
Маса гармати, кг |
9580 |
9500 |
14580 |
|
Маса снаряду, кг |
25 |
43-46 |
43-46 |
|
Початкова швидкість снаряду, м/с |
900 |
850 |
920 |
|
Максимальна дальність стрільби, км |
25 |
30 |
понад 40 |
|
Кут вертикального наведення, град. |
-5, +52 |
-5, +70 |
-5, +79 |
|
Кут горизонтального наведення, град. |
90 |
90 |
70 |
|
Розрахунок, чол. |
8 |
8 |
9 |
Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете
докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9
Приватбанк: 4731 2196 4166 1818
Коментарі
Дописати коментар