TACAM T-60 - трофейна гармата на трофейному шасі

Т.А.С.А.М. Т-60 на параді в Бухаресті 10 травня 1943 р.

У Другу світову війну Румунія вступила, маючи скромні за чисельністю та бойовими можливостями танкові війська. Перші ж бої на Східному фронті показали, що наявна бронетехніка здебільшого не здатна протистояти радянським середнім танкам, не кажучи вже про важкі. Румунській армії терміново були потрібні нові, потужніші протитанкові засоби.

Улітку 1941 року у сухопутних військах Румунії було лише одне бронетанкове з’єднання — 1-ша танкова дивізія. Її основу складали 1-й і 2-й танкові полки, посилені двома моторизованими піхотними полками, моторизованим артилерійським полком, а також розвідувальним і саперним батальйонами. 1-й танковий полк комплектувався машинами чехословацького виробництва «Шкода» Š-II-aR (експортна модифікація відомого танка LT vz. 35), придбаними у 1938–1939 роках у кількості 126 одиниць і прийнятими на озброєння румунської армії під позначенням R-2. У 2-му танковому полку служили машини французького виробництва «Рено» R-35 — у серпні-вересні 1939 року Румунія отримала 41 одиницю з Франції. Ще 34 такі машини надійшли з Польщі — це були танки польського 21-го батальйону, які перетнули румунський кордон 18–19 вересня 1939 року і згодом були інтерновані. Якщо R-2 ще могли боротися з радянськими легкими танками, то R-35 з їхніми короткоствольними гарматами були практично безсилі проти броньованих цілей. У перших же боях під Одесою румунські танкісти зазнали відчутних втрат. Керівництво країни усвідомило — потрібно щось робити, інакше найближчим часом королівство може залишитися без танкових військ. Прем’єр-міністр і фактичний диктатор Йон Антонеску зопалу розпорядився розпочати виробництво власного аналога Т-34, але ця ідея була абсолютно нездійсненною для румунської промисловості. Значно реальнішим виявився варіант імпровізації за типом німецьких винищувачів танків «Мардер» — встановлення гармат із придатними бронебійними характеристиками на шасі застарілих легких танків.

«Просто візьміть трофейну гармату і встановіть її на трофейне шасі…»

У другій половині 1941-го та на початку 1942 року румунські війська захопили понад півтори сотні радянських 76,2-мм гармат зразка 1936 року (Ф-22). Незважаючи на статус польової, ця гармата мала чудові бронебійні характеристики — вермахт використовував такі трофеї як протитанкові гармати. При створенні САУ з радянськими гарматами німці застосовували танки Pz.Kpfw. II та Pz.Kpfw. 38(t), румуни ж зупинилися на іншому варіанті — трофейному радянському танку Т-60. Ця машина була доступна у чималій кількості й мала непогану прохідність. До того ж встановлений на Т-60 двигун ГАЗ-202 являв собою копію американського мотора «Америкен Додж-Деротто-Фарго» F.H.2, широко поширеного в Європі. Запчастини до нього були доступні як у Румунії, так і в Німеччині.

Проєктування винищувача танків очолив інженер-підполковник Константін Гіулай, який уже мав досвід роботи у бронетанковій галузі (брав участь у розробці проєкту модернізації танків R-35). Роботи здійснювалися на заводі «Леоніда» в Бухаресті. У 1942 році на підприємство надійшли для переробки 23 танки Т-60, на початку наступного року — ще 11.

У січні 1943 року був готовий прототип винищувача танків, що отримав позначення Tun Anti Car cu Afet Mobil T-60 («Протитанкова гармата на самохідному шасі Т-60»), скорочено — Т.А.С.А.М. Т-60. Загалом виготовили 34 такі самохідки: 17 з них здали до червня 1943 року, а ще 17 — у другій половині року.

Конструкція

Для переобладнання на винищувачі танків використовували шасі двох модифікацій Т-60 — ранньої та пізньої, яка відрізнялася посиленим бронюванням (інколи позначалася як Т-60А). Зварний корпус мав диференційовану товщину броні. У лобовій проєкції вона становила 15–20 мм (у Т-60А — до 35 мм), по бортах — 15 мм, у кормовій частині — 13 мм (у Т-60А — 25 мм). Дах і днище мали товщину 10 мм. У передній частині розташовувалося суміщене відділення трансмісійне та управління. Робоче місце механіка-водія було зміщене ліворуч від поздовжньої осі, а його голова та верхня частина тулуба прикривалися броньованою «будкою»-еркером. При переобладнанні на САУ цю будку модифікували — люк у даху заварювали.

За відділенням трансмісійним та управління у базовому танку містилося ще одне суміщене відділення — моторне і бойове (праворуч встановлювався двигун, ліворуч — одномісна башта з озброєнням). Під час переобладнання башту та підбаштовий лист (він же дах моторного відсіку) демонтували. Замість них встановлювали нерухому рубку, відкриту зверху та ззаду. Її також виготовляли зі «вторсировини» — бронелистів товщиною 15 мм, отриманих під час розбирання захоплених або підбитих танків БТ-7. Для захисту озброєння та екіпажу від опадів над рубкою можна було натягнути брезент (на спеціальному каркасі).

Т.А.С.А.М. Т-60 мала рубку, відкриту згори і ззаду

У рубці встановлювали озброєння самохідки (76,2-мм гармата Ф-22) та сидіння для двох членів екіпажу (командира, який виконував також функції навідника, та заряджальника). При монтажі у САУ оригінальний лафет Ф-22 замінювали на сталеву плиту. Її відливали на заводі «Конкордія» у Плоєшті, а механічну обробку здійснювали фірми «Астра» в Брашові та «Леметр» у Бухаресті. Кут вертикального наведення гармати становив від –5° до +8°, горизонтального — по 32° вправо і вліво. Допоміжним озброєнням був 7,92-мм кулемет ZB vz. 37 (ZB53), який перевозився всередині рубки.

Боєкомплект гармати складався з 44 унітарних пострілів. Поряд із трофейними боєприпасами використовувалися бронебійні снаряди «Костінеску», виробництво яких було налагоджене в Румунії. За маси 6,6 кг та початкової швидкості 751 м/с такий снаряд на дистанції 1000 м пробивав броню товщиною 72 мм під кутом зустрічі 30° — таким чином, Т.А.С.А.М. Т-60 становив реальну загрозу для Т-34.

Силова установка (двигун ГАЗ-202 потужністю 70 к. с.) та трансмісія змін не зазнали. Переробили лише радіатор — задля збільшення простору для розміщення боєкомплекту. Крім того, плита з повітрозабірником, що закривала двигун, була замінена металевою сіткою. А от ходову частину довелося суттєво посилити — маса машини зросла з 6,5 до 9 т, до того ж на ходову частину тепер впливала потужна віддача тридюймової гармати. Застосували посилені торсіони й опорні котки. Виготовленням останніх, незважаючи на обмежену кількість випущених самохідок, займалися одразу три підприємства: «Індустрія Сирмей» у Тиргу-Муреші, IAR у Брашові та «Конкордія» у Плоєшті. Крім того, машина отримала гальмо, яке блокувало опорні котки в момент пострілу.

Бойове застосування

10 травня 1943 року самохідки Т.А.С.А.М. Т-60 вперше були представлені публіці під час параду в Бухаресті. У червні 1943 року такі САУ надійшли до Навчального механізованого центру (Centrului de instructie Mecanizat) та 1-го танкового полку, де використовувалися для підготовки екіпажів. До кінця 1943 року новими машинами укомплектували дві роти винищувачів танків (Compania de Vânători de tancuri): 61-шу у складі 1-го танкового полку (16 одиниць) і 62-гу у складі 2-го танкового полку (18 одиниць).

Бойовий дебют Т.А.С.А.М. Т-60 відбувся у лютому 1944 року, коли 14 самохідок, зведених у дві батареї, включили до складу бронегрупи «Кантемір» — імпровізованого з’єднання, сформованого з підрозділів 1-ї танкової дивізії для оборони Північного Придністров’я. Окрім винищувачів танків, група включала 30 танків Т-4, два Т-3, 10 штурмових гармат ТА (під цими позначеннями ховалися поставлені з Німеччини танки Pz.Kpfw. IV, Pz.Kpfw. III та штурмові гармати StuG III відповідно), а також по роті легких танків R-2 і R-35. Подробиці участі Т.А.С.А.М. Т-60 у цих боях невідомі, але, ймовірно, їм довелося нелегко — коли 28 березня 1944 року бронегрупа «Кантемір» була виведена з фронту в Північну Бессарабію, у її складі залишалося лише сім таких машин.

Підбита САУ Т.А.С.А.М. Т-60

У квітні 1944 року залишки бронегрупи «Кантемір» влили до складу 1-ї танкової дивізії. Після реорганізації в її протитанковому батальйоні сформували батарею Т.А.С.А.М. Т-60, організація якої була аналогічна батареям німецьких штурмових гармат. Батарея налічувала 10 самохідних установок (три взводи по три САУ та одна САУ в управлінні батареї), один розвідувальний бронеавтомобіль і один легковий автомобіль у штабі, а також 14 вантажівок у колоні забезпечення.

Союзники - Т.А.С.А.М. Т-60 на марші разом з угорським танком "Туран"

7 квітня 1944 року з підрозділів 8-ї моторизованої кавалерійської дивізії, яка проходила переформування у 2-гу танкову дивізію, було сформовано бойову групу «Кожокару». До складу групи ввійшли 12-й моторизований полк, 3-й полк моторизованої артилерії, три окремі піхотні батальйони, а також три самохідки Т.А.С.А.М. Т-60 із 62-ї роти. На фронті цей підрозділ діяв до 30 червня 1944 року, після чого повернулося до своєї «рідної» дивізії.

Про подальшу долю самохідок Т.А.С.А.М. Т-60 відомо небагато. Румунські джерела побіжно згадують про їхню участь в обороні Бессарабії у серпні 1944 року. Після переходу Румунії на бік антигітлерівської коаліції 23 серпня 1944 року будь-які згадки про службу Т.А.С.А.М. Т-60 у румунській армії відсутні. Імовірно, ці машини були передані СРСР, оскільки і шасі, і встановлені на них гармати були виготовлені саме там. Принаймні одна САУ Т.А.С.А.М. Т-60 проходила випробування на полігоні в Кубинці.

Т.А.С.А.М. Т-60 під час випробувань в Кубинці

Як і німецькі прототипи — винищувачі танків серії «Мардер», самохідки Т.А.С.А.М. Т-60 були типовою імпровізацією. Основними їхніми недоліками були високий силует, слабке бронювання та відкрита рубка. До того ж, поява цих «гібридів» на фронті відбулася значно пізніше — будучи цілком доречними у 1942 році, до 1944-го вони стали анахронізмом.

Тактико-технічні характеристики винищувача танків Т.А.С.А.М. Т-60

Екіпаж, чол.	3
Бойова маса, кг	9000
Довжина повна/по корпусу, мм	5510/4240
Ширина, мм	2350
Висота, мм	1750
Кліренс, мм	330
Основне озброєння	76,2-мм гармата Ф-22
Боєкомплект	44 снаряди
Потужність двигуна, к.с.	70
Швидкість по шосе/по пересіченій місцевості, км/год	32/15-20
Запас ходу по шосе/по пересіченій місцевості, км	200/150
Товщина броні корпусу/рубки, мм	10-35/15
Перепони, що долаються:
кут підйома, град.	32
ширина рову, см	130
глибина броду, см	60
висота стінки, см	55

Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки: https://buymeacoffee.com/andrijkhar9

Приватбанк: 5168 7456 7352 6783