Artillery and Antitanks

САУ М108 Як, напевно, знають мої постійні читачі, збройні сили країн Латинської Америки - моя давня симпатія. Систематично писати про них не маю часу - є теми значно важливіші. Та все ж іноді пробиває :) Сьогодні - невеличка розповідь про артилерію Уругваю. Армія мала, країна небагата, тож матчастина винятково з секонд-хенду, причому як західного, так і пострадянського. Кілька слів про структуру. Сухопутні війська Уругваю налічують трохи більше 15 тисяч особового складу. Складаються вони з чотирьох дивізій (чисельністю як слабенькі бригади) і частин центрального підпорядкування. Серед останніх - структура, яка називається  Artillería del Ejército, тобто, Артилерія сухопутних військ. Їй підпорядковані 5-та артилерійська група і 1-ша група зенітної артилерії, а також навчальний центр. Ще чотири артилерійські групи - з 1-ї по 4-ту - входять до складу відповідних дивізій. 5-та група (по-нашому - дивізіон) є самохідною. Її найновіше (за часом надходження, але не за часом виробництва) оз...

А ось і якісніші фото сербського вундерваффе Ось такий цікавий виріб. Великокаліберний (можливо, 203 мм) самохідний міномет (мортира?) на тривісному шасі. Поки не публікувалось жодних подробиць крім того, що артилерійська частина створена на основі 155-мм гаубиці М65 (югославського варіанту американської М114).   Пишуть також, що максимальна дальність стрільби становить 12 км, а в боєкомплект крім звичайних осколково-фугасних снарядів входять також касетні, бетонобійні, термобаричні. Час розгортання на позиції - 45 с. САУ обладнана навігаційною системою та комп'ютером управління вогнем. Шановні читачі, якщо моя писанина вас зацікавила – можете докинути трошки на книжечки:  https://buymeacoffee.com/andrijkhar9 Приватбанк: 5168 7456 7352 6783

  Під час виставки DSEI 2025, яка проходить зараз у Лондоні, компанія FFG представила самохідний міномет на базі гусеничного бронетранспортера PMMC G5 (Protected Mission Module Carrier) . У проєкті використано ключову особливість машини PMMC G5 , тобто філософію модульної архітектури, що базується на швидкозмінних місійних модулях.   Модуль місійного 120-мм міномета є відносно простим і відповідає за габаритами 10-футовому контейнеру. Він містить увесь бойовий комплекс: 120-мм міномет Rheinmetall MWS120 Ragnarok на стабілізованій основі (міномет заряджається вручну), боєкомплект та елементи системи керування вогнем. Стрільба з міномета ведеться через дах машини, що складається з двох відкидних убік кришок. Модуль броньований і може встановлюватися також на колісні машини (навіть у конфігурації 4×4), якщо шасі забезпечує достатню вантажопідйомність і простір для його монтажу. Про саму ж мінометну систему Ragnarok я вже розповідав детальніше – тут і тут . Шасі PMMC G 5 ...

Випробування  44M Buzogányvető на триножному станку. Стрілець одягнув трофейну радянську протигазову маску ШМ-1 Угор щина бул а однією з небагатьох країн під час Другої світової війни, в якій розробили і довели до серійного виробництва протитанкові ракети – щоправда, некеровані. Перші здійснювались під впливом німецького союзника. Однією з перших таких систем став ручний 60-мм реактивний гранатомет, відомий як P á nc é lr é m («Жах танків»), подібний до німецького Panzerschreck . Такі РПГ обмежено застосовувалися під кінець війни. Бійці з РПГ    У 1942 році Haditechnikai Intézet («Інститут військових технологій») розпочав роботи зі створення дешевої й простої у виробництві зброї, здатної знищувати радянські важкі танки, після того як Німеччина відмовилася ділитися технологіями, пов’язаними з їхньою роботою над експериментальною керованою по дроту ракетою.   Перший прототип було завершено навесні 1944 року й випробувано у військовому таборі в Естергомі. П...

  Гармата wz. 36 на вогневій позиції під час навчань. На задньому плані — звуковловлювач «Герц» З кінця 20-х років минулого століття Польща робила спроби закупівлі зенітних гармат середнього калібру. Першими відгукнулися американці з фірми «Дріггс», за ними – шведський «Бофорс», британський «Віккерс», французький «Шнейдер»… Однак з різних причин жодна угода так і не була доведена до практичної реалізації. Єдиним виходом стала розробка гармати власними силами.   Наприкінці жовтня 1933 року Військове міністерство Польщі замовило Стараховицькому механічному заводу розробку 75-мм зенітної гармати. Підприємство вже мало певний досвід у цій сфері – свого часу воно створило зенітку wz. 26, яка використовувала ствол від французької 75-мм польової гармати Mle 1897. Проте ця гармата так і не вийшла зі стадії прототипу. Тепер же належало створити якісно новий зразок, не гірший за найкращі закордонні конструкції.   Уже 2 березня 1934 року на нараді в Департаменті озброєнь Ста...