Artillery and Antitanks

В 1954 году в Соединённых Штатах началась реализация программы по разработке нового армейского автомобиля, получившей обозначение GOER (Go-ability with Overall Economy and Reliability — «Проходимость, экономичность и безотказность»). Итогом многолетней работы американских инженеров и военных стало создание весьма необычных транспортных средств, словно сошедших со страниц научно-фантастических комиксов. В начале 1950-х годов американская армия приступила к замене грузовиков времён Второй мировой войны новыми трёхосными автомобилями М35 (2,5-тонным) и М39 (5-тонным). Однако эти физически новые машины воспринимались как морально устаревшие: их проходимость оставалась на уровне автомобилей предыдущего поколения. Военные же считали, что в случае атомной войны в Европе им понадобятся машины с более высокой проходимостью: ядерные удары нанесут дорожной сети тяжелейшие повреждения, что резко усложнит снабжение через руины. Помимо этого, в Азии, становившейся одним из театро...

Взвод штурмової артилерії - машина спостерігачів  Sd.Kfz. 253 і два "штурмгешютци" Штурмова гармата StuG III та її модифікації StuG 40 і StuH 42 були одними з наймасовіших бойових машин вермахту. В їх тіні залишилися значно менш численні спеціальні машини — транспортер боєприпасів Sd.Kfz. 252 і машина артилерійських спостерігачів Sd.Kfz. 252, які виробляла німецька промисловість у перші роки Другої світової війни.   САУ StuG III, створена на базі танка Pz.Kpfw. III, озброювалася 75-мм гарматою з боєзапасом 44 постріли. Цього явно було недостатньо для інтенсивного бою, але розміри «штурмгешютца» не дозволяли увіпхнути в нього більше снарядів. Варіант використання для підвезення боєприпасів звичайних вантажівок військові одразу відкинули. Було зрозуміло, що автомобілі не зможуть підвозити снаряди достатньо близько до поля бою, тому самоходкам довелося б виходити з бою, щоб поїхати до пункту боєпостачання. Тож зробили логічний висновок про необхідність створення бракуючої...

Доповнення до  https://artillery-antitanks.blogspot.com/2018/02/lahti-20-pstkiv-l-39.html

Самохідки М56 роти D-16 у В’єтнамі Під час Другої світової війни проявилася стійка тенденція до збільшення калібру протитанкової артилерії. Американська армія вступила у війну з 37-мм гарматами, а завершувала її з гарматами калібрів 76 і 90 мм. Збільшення калібру неминуче тягло за собою зростання маси артсистеми. Для піхотних дивізій це не було критичним (довелося лише впровадити потужніші тягачі), однак у повітряно-десантних частинах ситуація була іншою. Уроки Арнемської операції, під час якої британським десантникам довелося боротися з німецькими танками, були враховані американським командуванням. Із 1945 року на озброєння повітряно-десантних дивізій США надходила 90-мм протитанкова гармата Т8, що являла собою ствол 90-мм зенітки М1, поєднаний із противідкатними пристроями 105-мм гаубиці М2А1 та полегшеним лафетом. У підсумку вийшла артсистема масою 3540 кг, яку можна було десантувати на парашутах з літаків С-82 «Пекіт». Але на землі починалися проблеми: обслуга не могла перемі...